Abstract:
Стаття концептуалізує роль територіальної громади як базового рівня формування безпечного середовища для сімей ветеранів у післявоєнний період. Метою статті є розкриття ролі територіальної громади у формуванні безпечного середовища для сімей ветеранів, окреслення основних викликів, з якими стикаються родини захисників, та узагальнення напрямів діяльності громад щодо забезпечення їхнього благополуччя. Методологія поєднує аналіз нормативно-правових актів і місцевих програм, синтез наукових й аналітичних джерел, компаративний аналіз кейсів та експертне оцінювання інструментів підтримки. Показано, що дієвими елементами є інститут фахівця із супроводу ветерана, мережі ветеранських хабів / просторів, інтегровані пакети послуг (медична та психосоціальна допомога, реабілітація, працевлаштування, підтримка підприємництва), таргетовані заходи для дітей ветеранів і системи запобігання домашньому насильству. Наголошено на необхідності міжвідомчої взаємодії (представників соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, поліції, ЦНАП, НУО, бізнесу), раннього кейс-менеджменту «від мобілізації до демобілізації», усунення бюрократичних бар’єрів та подолання стигми через просвітницькі кампанії. Наукова новизна полягає у визначенні управлінської ролі громади як «єдиного вікна» підтримки сімей ветеранів. Практична значущість проявляється в можливості швидко масштабувати окреслені інструменти в місцеві політики. Доведено, що системна, інтегрована й проактивна модель підтримки на рівні територіальної громади підвищує довіру ветеранів до інституцій, знижує соціальні ризики та зміцнює стійкість громад.
