Abstract:
У статті розкрито методологічні засади принципів дослідження проблеми профілактики соціальної відчуженості дітей із сімей трудових мігрантів у контексті сучасних соціальних викликів в Україні. Обґрунтовано актуальність проблеми у зв’язку з масштабними міграційними процесами, які спричиняють дестабілізацію емоційного, соціального та ціннісного розвитку дітей. У межах дослідження визначено науково-методологічні орієнтири, що забезпечують цілісність і системність пізнання феномену соціальної відчуженості та шляхів її профілактики. Здійснено детальний аналіз сутності й функціональних можливостей основних принципів: гуманізму, системності, міждисциплінарності, превентивності. Показано, що принцип гуманізму задає ціннісно-етичні орієнтири дослідження, спрямовані на забезпечення прав дитини, її гідності та емоційного благополуччя; принцип системності забезпечує цілісне бачення явища соціального відчуження як складного соціально-педагогічного процесу; принцип міждисциплінарності сприяє інтеграції знань із соціальної роботи, педагогіки, психології, права та соціології, що дає змогу комплексно аналізувати причини й наслідки соціальної ізоляції дітей; принцип превентивності формує методологічну орієнтацію на раннє виявлення ризиків і запобігання соціальній дезадаптації. Доведено, що синергетичне поєднання цих принципів створює концептуальну основу для розроблення ефективних соціально-педагогічних моделей профілактики соціальної відчуженості дітей із сімей трудових мігрантів. Визначено, що інтеграція зазначених методологічних принципів сприяє формуванню нової парадигми соціальної профілактики, орієнтованої на дитину як на центральну цінність соціальної політики та гуманістично спрямованого наукового пізнання.
