Наукові підходи до процесу формування резильєнтності суб’єктів публічного управління в процесі професійної підготовки

Abstract

У статті досліджуються наукові підходи до процесу формування резильєнтності суб’єктів публічного управління у процесі професійної підготовки, що стає особливо актуальним у сучасних умовах постійних змін, кризових явищ та високого рівня невизначеності. Автор розглядає резильєнтність як комплексну характеристику професійної та психологічної стійкості управлінців, яка забезпечує здатність ефективно діяти в стресових ситуаціях, приймати управлінські рішення в умовах обмежених ресурсів і часу та підтримувати стабільність функціонування управлінських систем. Поставлено завдання систематизувати наявні теоретичні напрацювання, визначити провідні методи і механізми розвитку стійкості майбутніх державних службовців та окреслити перспективи вдосконалення освітніх програм у сфері підготовки управлінських кадрів. Здійснено комплексний аналіз шести фундаментальних підходів до формування резильєнтності: аксіологічного, системного, кібернетичного, особистісно зорієнтованого, компетентнісного, діяльнісного та рефлексивного. Розглянуто їх практичне застосування у підготовці управлінців, зокрема через тренінги, рольові ігри, симуляційні кейси, коучингові сесії та методики саморефлексії. Показано, що синергія цих підходів дає змогу створити цілісну освітню програму, яка формує у майбутніх управлінців здатність швидко адаптуватися до викликів, протидіяти негативним зовнішнім впливам та зберігати результативність управлінських процесів. Визначено перспективи подальших досліджень у напрямі інтеграції цифрових освітніх технологій, розроблення механізмів оцінки сформованості резильєнтності та створення міждисциплінарних моделей підготовки кадрів, що поєднують психологічні, соціологічні та управлінські аспекти для підвищення ефективності державного управління.