Жанрово-тематична своєрідність «Вiльного свiту» Т. Белiмової

Abstract

Системне вивчення молодої генерації вітчизняних авторів є запорукою визначення як сталості національної культурної традиції, інноваційності у зміні мистецьких етапів, так і прогностики ближчого розвитку українського письменства. Серед авторів, чия творчість досліджена недостатньо, вирізняється постать Т. Белімової. Уперше визначаємо жанрово-тематичні особливості її роману «Вільний світ» у системі сюжетно-образних рішень авторки та з урахуванням полемічних оцінок її роману. Аналізуємо питання прототипів низки персонажів твору у світлі актуальної проблематики. Критики так визначають різновиди жанру «Вiльного свiту»: роман-хроніка, сімейна сага, роман-спогад, біографічний роман, історіософський роман, роман-щоденник, роман-обрис, роман-пам’ять. Сама авторка визначає жанр «Вільного світу» як антивоєнний та антитоталітарний, а також як історичний роман-образ. У «Вільному світі» йдеться про значний період національної історії, починаючи з 30-х рр. ХХ ст. до 2005 р. Окупація, концентраційні табори, примусові роботи в Німеччині, еміграція суголосні сьогоденним подіям російсько-української війни. Т. Белімова порушує багато різнопланових тем, як-от теми пам’яті, геноциду, війни та її руйнівних наслідків, пошуків героями роману вільного світу без тоталітаризму та ін. У творі наголошується на гендерному факторі; героїв хвилює тема смерті та її природи. Для розкриття духу епохи тоталітаризму письменниця використовує спогади рідних, історичні документи. Роман містить різні види хронотопу; особистий хронотоп персонажів поділяється на цикли. Активно застосовані прийоми ретроспекцiї та проспекцiї. У жанрово синкретичному «Вільному світі» історія українських родин показана на тлі історії держави без героїко-патетичного зображення подій війни. Деякі концепти зображені через спростування радянських міфів. Дослідження цього роману як складника прози Т. Белімової, простеження закономірностей усередині її доробку, а також ступеня органічності її прози в поточний період українського літературного процесу, безумовно, є актуальним і перспективним.