Abstract:
Стаття присвячена характеристиці сутності та структури соціально-правового захисту ВПО на рівні громад в умовах тривалої збройної агресії та децентралізації влади в Україні. Актуальність теми зумовлена масштабною гуманітарною кризою, свідченням якої є кількість офіційно зареєстрованих ВПО станом на грудень 2025 року, яка становить 4,62 млн осіб, з найбільшим навантаженням на прифронтові та центральні
регіони.
Автор розкриває сутність захисту як поєднання правового (реєстрація, недискримінація, доступ до послуг) та соціального (житло, освіта, психологічна підтримка, працевлаштування) компонентів на основі принципу субсидіарності: держава визначає стандарти та фінансує, а громади забезпечують практичну даного принципу завдяки реалізації через локальних програм та безпосередню взаємодію.
Структура соціально-правового захисту ВПО побудована як багаторівнева вертикаль, що складається з превентивного (запобігання переміщенню), поточного (під час переміщення) та постпереміщувального (інтеграція/повернення) етапів. Основний акцент зроблено на етапі захисту ВПО під час переміщення, де саме громада є ключовим суб’єктом. Виокремлено послідовні блоки: облік і реєстрація, житлове забезпечен-
ня, базові потреби (видача документів, працевлаштування, освіта дітей).
На основі порівняльного аналізу міжнародних стандартів та нормативно-правової бази України автор констатує, що ефективність захисту ВПО в України залежить від координації рівнів влади, їх залучення до прийняття рішень, врахування регіональних особливостей та переходу від тимчасової допомоги до системної локальної інтеграції.
