Abstract:
Зміна підходів у системі захисту дітей приводить до появи малих групових будинків, як закладів, що надають послугу догляду та виховання дітей з умовами наближеними до сімейних. До них потрапляють діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які потребують влаштування у сім’ю, що відображається у цілях роботи з випадком. Для забезпечення індивідуального підходу у роботі з дітьми в закладі нового типу застосовується ведення випадку, що передбачено Законом України «Про соціальні послуги». У статті розкрито особливості кейс-менеджменту з дітьми, роль кейс-менеджера, яку реалізовано через модель «ключового вихователя дитини», де він стає координатором міжвідомчої взаємодії для оптимізації ресурсів освіти, сфери соціального захисту, юридичних установ та територіальної громади. Ефективність роботи базується на чітко визначених етапах роботи: від встановлення контакту, оцінки потреб та сильних сторіндитини до розробки, реалізації та моніторингу індивідуального плану. Доведено, що кейс-менеджмент забезпечує перехід від колективного виховання до індивідуальної підтримки, що сприяє кращій адаптації та соціалізації вихованців. Виявлено прогалини в нормативному регулюванні, зокрема відсутність уніфікованих форм оцінки потреб для малих групових будинків та програм професійної підготовки кадрів. Наголошено на необхідності розробки методичних рекомендацій з інструментарієм ведення випадку, що підвищить якість соціальної послуги догляду та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних.
