Abstract:
Статтю присвячено теоретичному осмисленню інформаційних технологій як інструменту соціальної підтримки ветеранів в умовах цифрової трансформації суспільства. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості ветеранів та ускладненням їхніх потреб у позаслужбовий період, що охоплює психологічну реабілітацію, соціальну адаптацію, професійну реінтеграцію та реалізацію соціальних гарантій. Обґрунтовано, що традиційні офлайн-моделі соціальної роботи не завжди забезпечують достатню оперативність, доступність і персоналізацію допомоги, що актуалізує впровадження цифрових рішень.
Здійснено класифікацію цифрових інструментів за функціональним призначенням: електронні реєстри, телемедичні та онлайн-психологічні платформи, мобільні застосунки соціального супроводу, цифрові сервіси працевлаштування та онлайн-спільноти взаємодопомоги.
Визначено основні переваги цифровізації соціальної підтримки ветеранів: територіальну доступність послуг, оперативність реагування на запити, персоналізацію допомоги, зниження рівня стигматизації та підвищення ефективності моніторингу соціальних програм. Водночас проаналізовано ризики, пов’язані з цифровим розривом, загрозами кібербезпеці, можливими витоками персональних даних, алгоритмічними упередженнями та небезпекою надмірної автоматизації соціальної роботи.
Запропоновано концептуальну модель інтеграції цифрових інструментів, що охоплює інституційний, професійний, індивідуальний і спільнотний рівні та забезпечує формування цілісної цифрової екосистеми підтримки ветеранів. Наголошено на необхідності комплексного впровадження інформаційних технологій із урахуванням етичних стандартів, розвитку цифрової компетентності користувачів і забезпечення належного захисту даних. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною оцінкою ефективності цифрових рішень і вивченням їх впливу на довгострокову соціальну інтеграцію ветеранів.
