| dc.description.abstract |
У статті проведено теоретико-методичне дослідження застосування методів арт-терапії у соціальній роботі з особами, які мають симптоми гострого та посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Актуальність дослідження обумовлена значним збільшенням кількості людей, які зазнали психологічної травми внаслідок воєнних дій в Україні, та потребою у безпечних, ефективних і неконфронтаційних методах психологічної підтримки, здатних працювати з травмою поза межами вербальних інтервенцій.
У роботі обґрунтовано арт-терапію як психотерапевтичний інструмент, що забезпечує екстерналізацію травматичного досвіду, активізацію сенсорної інтеграції та створення психологічного «контейнера» для інтенсивних емоційних переживань. Продемонстровано, що творчий процес сприяє формуванню безпечної дистанції між особистістю та травмою, зниженню внутрішньої напруги й поступовому відновленню контролю над емоційним станом.
Авторами запропоновано поетапний алгоритм арт-терапевтичного втручання, що включає стадії стабілізації, відреагування та ресурсування. Кожен етап описано через відповідні арт-терапевтичні техніки, такі як «Мій безпечний простір», «Трансформація об’єкта напруги» та «Дерево стійкості», із наведенням практичних прикладів роботи з ветеранами та внутрішньо-переміщеними особами. Особливу увагу приділено сенсорному аспекту творчої діяльності та його ролі у доступі до невербалізованих травматичних спогадів.
У статті окреслено ключові принципи безпечного застосування арт-терапії в соціальній практиці: утримання від інтерпретацій з боку фахівця, пріоритет процесу над результатом та дотримання етичних і психологічних стандартів безпеки клієнта. На підставі огляду досліджень і практичного досвіду зроблено висновок, що арт-терапевтичні технології не лише сприяють зниженню симптоматики ПТСР, а й створюють умови для посттравматичного зростання, відновлення життєстійкості та мобілізації внутрішніх ресурсів особистості. |
uk_UA |