Abstract:
У статті здійснено теоретичне обґрунтування фундаментальних методологічних принципів дослідження проблеми соціально-правового захисту материнства і дитинства в Китаї. Проаналізовано наукові праці дослідників у сфері загальної методології наукового пізнання та методології соціальної роботи, які формують теоретичне підґрунтя дослідження соціально-правових механізмів підтримки сім’ї, материнства і дитинства. Визначено, що сучасний науковий дискурс потребує більш глибокого обґрунтування фундаментальних методологічних принципів аналізу цієї проблематики у контексті китайської моделі соціальної політики.
Доведено доцільність застосування системи базових методологічних принципів, що забезпечують комплексність і наукову обґрунтованість аналізу. Зокрема, принцип діалектичного розвитку дозволяє розглядати соціально-правовий захист материнства і дитинства як динамічну систему, що змінюється під впливом соціально-економічних і демографічних трансформацій. Принципи детермінізму та каузальності забезпечують виявлення причинно-наслідкових зв’язків між демографічною політикою держави, соціальними змінами та трансформацією правового регулювання сімейних відносин. Застосування принципів діахронії та історизму дає змогу проаналізувати еволюцію соціально-правових механізмів захисту материнства і дитинства в Китаї від традиційних форм сімейної підтримки до сучасних державних інститутів соціального забезпечення. Обґрунтовано значення принципу міждисциплінарності, який забезпечує інтеграцію підходів соціології, демографії, культурології та правознавства у дослідженні складної природи соціальної політики. Особливу увагу приділено принципу нового гуманізму, що акцентує цінність людини, дитини та сім’ї як ключових орієнтирів суспільного розвитку. Показано, що в китайському контексті цей принцип тісно пов’язаний із конфуціанською етичною традицією, у якій сім’я розглядається як фундамент соціальної стабільності, а турбота про дітей і батьків – як важлива моральна норма.
