Перекладацька діяльність Б. Антоненка-Давидовича

Abstract

У статті зроблено спробу аналізу і систематизації перекладацької діяльності Б. Антоненка-Давидовича як вагомого складника його творчої та науково-мовознавчої спадщини. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю ґрунтовних наукових праць, спрямованих на комплексне осмислення постаті Б. Антоненка-Давидовича як перекладача, і недостатнім вивченням його перекладацького доробку, розгляданого в нечисленних та розрізнених працях. Основну увагу зосереджено на літературознавчому й перекладознавчому аспектах дослідження перекладів митця, уточнений перелік яких наведено в розвідці. З’ясовано, що перекладацька практика письменника органічно пов’язана з його літературними настановами та мовознавчими поглядами, зокрема з ідеєю залучення українського читача до інших культурних традицій, естетик і світоглядних моделей, а також утвердження національної самобутності української мови, формування багаторівневого культурного діалогу, який підвищує інтелектуальний та естетичний рівень літератури. Засвідчено, що коло авторів і творів, перекладених Б. Антоненко-Давидовичем, не надто широке, але репрезентує провідні літературні напрями, представлені в українському культурному просторі ХХ ст. Показано, що в перекладацькій діяльності письменника, так само як і в літературній, можна умовно виокремити два періоди: перший (від початку літературної діяльності до ув’язнення) і другий (після реабілітації). Перший період позначений головно перекладами з російської дорадянської та європейських літератур. У другому періоді переважають переклади з російської та інших радянських літератур. Підкреслено, що переклади посідають важливе, хоч і не домінантне місце у творчій спадщині Б. Антоненка-Давидовича, доповнюючи його як літератора і лінгвіста, а також поєднуючи художні, мовознавчі та культурницькі орієнтири й органічно вписуючись у загальний контекст української літератури ХХ ст. Закцентовано, що діяльність Б. Антоненка-Давидовича як перекладача не обмежується суто письменницькою практикою, а набуває ширшого культурно-історичного значення, оскільки сприяє кодифікації мовних норм та формуванню естетичних критеріїв художнього перекладу. У підсумку доведено, що перекладацький доробок митця становить значущий етап у розвитку українського перекладознавства і зберігає свою вагу в сучасному науковому дискурсі.