Abstract:
У статті здійснено комплексний аналіз поетикальних особливостей мотиву пам’яті в романі Галини Петросаняк «Матриґан». Дослідження зосереджене на з’ясуванні функціонування пам’яті як одного з ключових концептів художньої структури твору та як важливого чинника формування його наративної організації. Особливу увагу приділено способам художньої репрезентації індивідуальної та колективної пам’яті, що виявляються у системі образів, сюжетно-композиційній побудові тексту та його часово-просторовій організації.
У роботі проаналізовано наративні стратегії, за допомогою яких у романі моделюється процес пригадування, реконструкції минулого та інтерпретації досвіду. Встановлено, що пам’ять у тексті функціонує не лише як тематичний елемент, а й як важливий структуротворчий принцип, який визначає логіку розгортання оповіді, формує багатошаровість наративу та зумовлює взаємодію різних часових площин. Показано, що ретроспективні фрагменти, фрагментарність оповіді та асоціативний характер наративу сприяють створенню складної моделі художнього часу, у межах якої минуле, теперішнє й культурна пам’ять перебувають у постійному діалозі.
Окрему увагу приділено символічним образам і мотивним комплексам, що актуалізують проблему пам’яті та виступають маркерами культурної ідентичності персонажів. Простежено, що через індивідуальні спогади героїв роман відтворює ширший контекст колективної та культурної пам’яті, у якому особистий досвід співвідноситься з історичною та культурною традицією. У результаті пам’ять постає як важливий механізм осмислення минулого, самоідентифікації персонажів і формування їхнього світогляду.
З’ясовано, що мотив пам’яті в романі «Матриґан» виконує багатофункціональну роль: він організовує сюжетно-композиційну структуру твору, визначає особливості наративу та сприяє формуванню його образної системи. Таким чином, пам’ять у творі постає як ключовий ідейноестетичний чинник, що забезпечує цілісність художнього світу роману та визначає його концептуальну спрямованість у контексті сучасної української прози
