Abstract:
У статті розглянуто особливості становлення історичного роману у французькій літературі ХІХ століття та його основні моделі, що сформувалися внаслідок трансформації жанру найвидатнішими романістами Франції цього періоду. Акцентується той факт, що витоки жанру слід шукати у творчості французьких романістів ХVII–XVIII століть, а «друге народження» він отримав завдяки художньому експерименту В. Скотта, який виробив власний підхід до зображення історичних подій та створив зразок сучасного історичного роману. Відзначено, що послідовний розвиток нововведень шотландського письменника представниками французького романтизму призвело до виникнення особливої франко-шотландської моделі історичного роману, яка згодом стала найпоширенішою і широко визнаною версією сучасного історичного роману та неодноразово піддавалася авторським трансформаціям. Встановлено, що численні французькі письменники, які працювали в жанрі історичного роману (А. де Віньї, В. Гюго, А. Дюма-батько), брали за основу вальтер-скоттівську модель, але модифікували її відповідно до своїх художніх завдань та привносили свої авторські особливості у створювані ними твори, що сприяло виникненню національних особливостей французького історичного роману. Огляд трьох основних моделей широко відомих французьких історичних романів, написаних у розглянутий період, дозволив автору статті визначити деякі трансформації жанру, привнесені французькими романістами: переміщення фокусу уваги з вигаданих персонажів на історичних; зведення історичного змісту до мінімуму; невідповідність зображених у романі подій своїй епосі; використання історичних подій у якості тла, на якому розгортаються захоплюючі пригоди. Автор дійшов висновку, що всі розглянуті моделі французького історичного роману отримали подальший розвиток у творчості видатних слов’янських письменників (М. Гоголь).
