Abstract:
У статті представлено комплексне дослідження лексичних маркерів воєнного стану, що активно функціонують в українському сегменті соціальних мереж Facebook, Telegram та Instagram. Актуальність роботи зумовлена необхідністю наукової фіксації та систематизації мовних інновацій, що виникли як пряма реакція на екстралінгвальні виклики повномасштабного вторгнення. Автор обґрунтувала роль цифрового комунікативного простору як специфічного лінгвального майданчика, де воєнний дискурс набуває особливої експресивності, віральності та динамізму.
Методологічну основу розвідки становить поєднання методів описового, контекстуально-інтерпретаційного й дискурс-аналізу, що дало змогу виявити семантичні трансформації загальновживаних слів і простежити генезис неолексем. Під час дослідження особливу увагу приділено механізмам семантичної деривації та метафоризації (на прикладі лексеми бавовна), а також процесам деонімізації та ідеологізації власних назв ворога, що виконують прагматичну функцію десакралізації агресора. Окремо проаналізовано активну дифузію воєнної термінології в розмовний стиль мережевої комунікації, що свідчить про стирання меж між фаховою і повсякденною мовою в кризові періоди.
Важливим науковим внеском статті є розкриття потенціалу технологій спонукання (CTA – Call to Action) у воєнному дискурсі. З‟ясовано, що використання специфічних мовних формул у поєднанні зі стратегіями сторителінгу дозволяє моделювати «ресурсні тексти», здатні ефективно впливати на емоційний стан реципієнта й стимулювати соціальну дію. У роботі також акцентовано на трансформації фразеологічної системи й афористики як чинників формування української громадянської ідентичності та національної стійкості.
Результати дослідження мають практичне значення для вдосконалення навчальних програм із лексикології та культури мовлення, зокрема в контексті підготовки фахівців гуманітарного профілю. Запропонований підхід до аналізу лексичних маркерів сприяє формуванню навичок лінгвістичної експертизи й критичного мислення в умовах гібридної війни. Автор доходить висновку, що «мова перемоги» в соціальних мережах є не лише засобом номінації нових реалій, а й потужним інструментом комунікативної ресурсності та професійної безпеки сучасного фахівця.
