Вербалізація концепту народ у публіцистичних творах Бориса Грінченка

Abstract

У статті охарактеризовано лексико-семантичне наповнення концепту народ у публіцистиці Б. Грінченка, виокремлено асоціативно-образні та ціннісні його складники. Для реалізації цього завдання авторка послуговувалася описовим методом та прийомами лексико-семантичного аналізу значень лексем. Підкреслено, що мовна нехудожня творчість Б. Грінченка була свідомою роботою автора щодо розвитку поліфункціональності української мови, практичним доказом її самостійності й самодостатності з погляду лексичних, словотворчих і синтаксичних засобів мови. Цьому сприяло уведення в український публіцистичний дискурс кінця ХІХ – початку ХХ століття значної кількості суспільно-політичних термінів, які демонструють компонентний склад і семантичні зв‟язки багатьох лексичних полів, зокрема й лексеми народ, котру визначаємо ядром концепту, уособленням колективної пам‟яті, духовних цінностей і культурного досвіду нації. Епітети, вжиті при найменуванні народ, не лише уточнюють і конкретизують значення лексеми, а й підкреслюють соціальні, економічні та просвітні ознаки поняття народ. Концепт народ у публіцистичних творах Б. Грінченка репрезентований п‟ятьма лексико-семантичними полями, компоненти яких актуалізують його асоціативно-образні й контекстуальні зв‟язки. За допомогою характеристичних епітетів темний, пригнічений, зубожений, стоптаний Б. Грінченко-публіцист прагне не лише зробити мову, думку емоційнішою, виділити асоціативно-образні показники поняття, але й передати реальний стан речей, перейти від загального до конкретного, підкреслити соціальні, економічні та просвітні ознаки поняття народ. З лексемою народ тісно пов‟язаний прикметник народний, поєднаний зазвичай з іменниками на позначення абстрактних понять, педагогічних реалій, адміністративних установ, явищ літератури. Приядерну зону концепту народ складають найменування люд, простолюд, людськість. Лексеми синонімічного ряду плем’я, народність, нація, національність, націонал, українство, українець утворюють окреме семантичне поле. Особливостями функціонування цих лексем у нехудожніх текстах Б. Грінченка є те, що існує і диференціація семантичних відтінків цих слів, і нормативно-часова, обмежена історичною реальністю. Репрезентантами концепту народ є також окремі найменування спорідненості і свояцтва, що активно вживаються в експресивних публіцистичних текстах: сім’я, брати, родичі, сини.