Abstract:
У статті подано загальну характеристику фразеологічних портретів оповідача в романах О. Слоньовської «Тетраедр», де в першому з них («Загублені в часі») розповідь веде вчителька початкових класів, у другому – «Інстинкт саранчі» – оповідачем обрано журналіста, у третьому – «Знехтувані Ноєм» – це лікар, а в романі «Медуза-Ґорґона» – письменниця. При аналізі фактичного матеріалу використано загальнонаукові (порівняння, елементи кількісного аналізу, описовий метод) та власне лінгвістичні методи (текстологічний (контекстуальний) аналіз), які дозволили з‟ясувати семантику аналізованих фразеологічних одиниць; метод компонентного аналізу для виявлення компонентів семантичної структури фразем, а також зіставний метод, що полягає
у зіставному вивченні уже виявлених та знов зафіксованих мовних явищ.
Як свідчать дослідження попередників, ідіофраземікон може описуватися шляхом аспектуального (етнокультурологічного, енциклопедичного, психологічного, професійного, часового, історичного, дискурсивного, ціннісного, ситуативного) напряму аналізу та рівневого, тобто вербально-семантичного, когнітивного, прагматичного, що дає більш загальну інформацію про особистість.
Фраземікон оповідачів у романах О. Слоньовської є потужним художнім засобом образності мовлення, з допомогою якого письменниця демонструє світобачення головних героїв творів. Це форма лексикалізації почуттів, переживань, психологічних станів, адже в активному вжитку оповідачів виділяємо такі прецедентні тексти, що характеризують дій.
Широка ерудиція письменниці, обізнаність з античною та християнською фразеологією, українською культурною спадщиною дозволили спрямувати енциклопедійний, художній та естетичний потенціал стійких сполучень слів на зображення психологічного стану героїв романів. Засобами підсилення експресії мовлення нерідко стають екземпліфікація та прийом нанизування стійких сполучень слів із близькими чи синонімічними значеннями, а також уведення фразеологізму у нові контекстуальні зв‟язки, що сприяє створенню висловлювань зі складною внутрішньою формою. Семантичний синкретизм багатьох фразеологізмів, ужитих оповідачами, спрямований на неоднозначне розуміння роздумів авторки, її прагнення залучити до дискусії читача.
