Вітчизняний досвід формування резильєнтності суб’єктів публічного управління в освітньому просторі

Abstract

У статті розглянуто концепцію резильєнтності як психологічної стійкості в умовахисучасних глобальних проблем, зокрема уивимірі розвитку освітньої сфери України. Проаналізовано вплив світових моделей нестабільності (VUCA, BANI, SHIVA) на формування нових підходів до управління та адаптації в освіті. Описано багаторівневий характер розвитку резильєнтності на мікро-, мезо- та макрорівнях особистісного функціонування. Виокремлено ключові трансформації, що відбулися в публічному управлінні сферою освіти в умовах воєнного стану та затяжної соціальної нестабільності. Розглянуто конкретні ініціативи Міністерства освіти і науки України, Державної служби якості освіти, регіональних управлінь освіти, а також активну участь громадських організацій у розбудові системи підтримки працівників освітньої галузі. Проаналізовано приклади розгортання програм психоемоційної допомоги для педагогів та управлінців, запуску онлайн-ресурсів для продовження освітнього процесу, проєкту «Всеукраїнська школа онлайн», а також діяльність НУШу форматі кризового менеджменту.