Перифрази як засоби оцінки творчості Григора Тютюнника у спогадах про письменника

Abstract

У статті описано перифрази, використані у спогадах про Григора Тютюнника, з погляду їхньої структури та значення, у контексті оцінки письменницької майстерності новеліста та його творів як складників художнього дискурсу другої половини ХХ століття. Під час систематизації матеріалу використано прийоми вибірки інформації, описовий метод з елементами лексико-семантичного та текстологічного аналізу складників перифрастичних висловів. Моделювання перифразових найменувань як розширеної номінації однієї особи – Григора Тютюнника – або героїв його художніх творів, рідше – мови оповідань, їхньої загальної характеристики, здійснене майстрами слова – відомими письменниками, критиками, редакторами, журналістами, які глибоко знають українську й зарубіжну літературу. Вони володіють образним метафоричним мовленням, тому більшість перифраз метафоричні. Використання культурно значущих сем, концептів, культурного фону тексту сприяє влучності й точності перифраз, їхній досконалості як продукту культури мовлення. У спогадах репрезентовано індивідуально-авторські (контекстуальні) перифрази, рідше – традиційні (відтворювані). Переважають метафоричні логічні перифрази, що передають зміст позначуваного у формі опису характерних чи вагомих для певного контексту ознак. Предметом вторинної номінації найчастіше стають риси зовнішності й характеру Григора Тютюнника, його артистизм, основні ознаки творчості – правдивість образів і сюжету, колоритність, злободенність тематики оповідань, мовна майстерність. Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що найбільш поширеними в матеріалах спогадів є двокомпонентні чи трикомпонентні субстантивні словосполучення з атрибутивними відношеннями між частинами. Якщо автор використовує одиничний іменник чи (рідше) прикметник як перифразу, то зазвичай за цими номінаціями слідує підрядна частина речення, що уточнює й пояснює сказане. Рідше трапляються перифрази, побудовані за моделлю простого чи складного речення. Перифрази надають висловлюванням культурних діячів України конотації виділення, виокремлення, схвалення, високої позитивної оцінки, нетиповості, винятковості, указують на непересічність постаті новеліста, його зв‟язок із самими героями оповідань.