Abstract:
У статті здійснено лексико-семантичний аналіз фразеологізмів, використаних оповідачкою (за професією – викладачкою, за родом діяльності – письменницею) у романі О. Слоньовської «Медуза-Ґорґона». З‟ясовано, що загалом у цьому творі вжито 194 фразеологічні одиниці, з яких у мовленні оповідачки зафіксовано 154, у мовленні дійових осіб – 40. Різницю в кількісному складі фразеологізмів цих двох груп пояснюємо тим, що всі колізії роману проходять через призму бачення авторки, яка і є оповідачкою в творі. Значна частина аналізованого фраземікону зафіксована загальномовними словниками, чимало фразем узято з усного мовлення, оказіональні стійкі сполучення слів загалом містять звичні для української культури символи (жаба, молоко, кістка, віл та ін.), що свідчить про глибокі знання й розуміння письменницею особливостей української культури. О. Слоньовська вдало послуговується фразеологізмами для опису явищ природи, характеристики дійових осіб, образного найменування дії, з‟ясування обставин, за яких відбувається дія та ін. У тканину роману доречно вплетені фразеологізми, що пов‟язані з виробничо-професійною сферою. Чимало фразеологізмів оповідачки роману за походженням сягають античності, інші властиві сучасній політичній, науковій, публіцистичній і художній літературі. Серед образних конкретизаторів аналізованих фразем найбільшу завантаженість мають лексеми нога (ноги), око (очі), рука (руки). Фраземи, до складу яких входить іменник нога (ноги), номінують перевантаженість оповідачки, втому, її загальний психологічний стан. Лексема око (очі) виконує функцію образного конкретизатора у фразеологізмах, значення яких пов‟язане з особливостями погляду дійової особи. Стійкі сполучення слів із компонентом рука (руки) використані письменницею для позначення психологічного стану оповідачки, оскільки вони актуалізують загальне значення „збайдужіти, ставитися байдуже до чогось‟. Фраземікон роману спрямований на зображення психологічного стану митця. Цьому підпорядковані стійкі сполучення слів, різні за джерелами постання й експресивними особливостями. Серед засобів підсилення експресії мовлення помітно вирізняється екземпліфікація та прийом нанизування стійких сполучень слів із близькими чи синонімічними значеннями, а також уведення фразеологізму в нові контекстуальні зв‟язки, що сприяє створенню висловлювань зі складною внутрішньою формою.
