Занепад промисловості Донбасу й Придніпров’я наприкінці Першої світової війни. Причини та наслідки

Abstract

У статті розглядається індустріальний розвиток Донбасу та Придніпров’я наприкінці Першої світової війни. На основі аналізу опублікованих й архівних матеріалів вивчається процес занепаду промисловості вищезгаданих територій, внаслідок масової мобілізації робітників, хронічної транспортної кризи, а також збереження старих форм управління промисловістю українських регіонів та нехтування царською владою, а також Тимчасовим урядом, необхідності реформування індустріальної бази. Унаслідок проведеного дослідження сформульовано такі висновки. Тимчасовий уряд виявився неспроможним реформувати управління надмірно зацентралізованою економікою, що призвело до неухильного погіршення її становища в досліджуваному тут регіоні України. За наведеними в статті підрахунками, видобуток мінерального палива за 10 місяців 1917 р. порівняно з відповідним періодом 1916 р. зменшився на 113,56 млн пудів, або на 8%. Вивіз мінерального палива з рудників у зазначені терміни скоротився на 198,88 млн пудів, або на 20%. На початку осені 1917 р. Тимчасовий уряд, за участі керівників промислових об’єднань, розпочав розглядати питання про планомірне скорочення виробництва через нестачу енергоресурсів і закриття частини металургійних заводів Донбасу. Це свідчило про втрату урядом контролю над управлінням економікою. Вихід на політичну арену після Лютневої революції нових партій й організацій за відсутності належного соціального досвіду широких мас сприяв поширенню в них настроїв вседозволеності й безкарності. Така політична атмосфера виявилася сприятливою для ліворадикальних сил, які були зацікавлені в дестабілізації суспільства для захоплення влади насильницьким шляхом. Попри надзвичайно криваву й затяжну війну, не було досягнуто жодного результату щодо соціального примирення. На засіданнях Донкому, конференціях заводських комітетів і профспілок кожна зі сторін слухала тільки себе, відкидаючи аргументи протилежної. Після більшовицького перевороту наприкінці жовтня 1917 р. падіння виробництва повсюдно різко пришвидшилося. Утворилась небезпечна тенденція до паралічу всього народного господарства. Становище промисловості наприкінці 1917 р. – початку 1918 р. варто характеризувати як початок розпаду продуктивних сил, повернення населення до мінового, а в певних місцевостях й замкненого натурального господарства.