Місце археології та давньої історії України в інформаційній стратегії окупаційного режиму на Луганщині

Abstract

У статті досліджено використання в режимній інформаційній стратегії археологічних матеріалів та історичних наративів окупаційними властями на Луганщині як інструментів пропаганди під час гібридної війни. Знайдено підтвердження інформації того, що окупанти активно маніпулюють історією для створення «спільного минулого» між українцями та росіянами з 2022 р., що суперечить спробам з 2014 р. створити «окрему новоросійську ідентичність». Проаналізовані приклади пропагандистських кампаній навколо археологічних знахідок, зроблених українськими вченими до війни, для перекручення історії. Відповідно, методи маніпуляції містять переробку історичних фактів про кочові народи Степу, створення наративів про «давнє спільне коріння», їх поширення через музейні експозиції, навчальні посібники і публікації в медіа. Окупаційні сили використовують ці наративи не лише для короткотривалої мобілізації підтримки серед місцевого населення, а й задля встановлення довготривалого контролю над культурним і меморіальним простором. Окремо розглянуто маніпуляції археологічними даними, коли знахідки, пов’язані з українською історією, намагаються приписати «ЛНР» чи «ДНР», при цьому прив’язуючи дані з праісторії до підтвердження образів «суворих луганців», навіть конкретно тодішнього ватажка окупаційної влади. Стаття зосереджує увагу на складності боротьби з подібними процесами, підкреслюючи важливість протидії історичним маніпуляціям, що здійснюються під час війни, що досі можливо в умовах низької довіри місцевого населення до окупаційних органів влади.