Рух «Просвіти» на Донеччині в перші десятиліття ХХ століття

Abstract

У статті подається короткий нарис існування «Просвіти» на Донеччині протягом перших десятиліть ХХ століття. Попередні дослідження цієї проблематики представлені переважно працями О. Добровольського. Висвітлено основні етапи історії «Просвіт» на східноукраїнських теренах, зокрема появу перших осередків, географічне розгалуження, основні напрямками і зміст діяльності, етапи розвитку та знищення російським урядом. Перші «Просвіти» з’явились у регіоні 1917 року в Слов’янську, Дружківці, Костянтинівці, Горлівці, Макіївці, Юзівці, Бахмуті, Волновасі, Чистяковому. Згодом мережа поширилась на села Микитівка, Богородичне, Маяки (Словʼянський район), Шандриголове, Вовчий Яр (Лиманський район), Федорівка Друга (Бахмутський район), Райгородок (Миколаївська волость), Воскресенський і Петрівський райони (Юзівка), а також на Таганрозьку округу Донщини (Олексієво-Леонове). Місцеві осередки нараховували від кількох десятків до кількох сотень членів. Основна діяльність «Просвіт» була пов’язана з організацією шкіл, освітніх курсів, мистецьких гуртків, культурних просторів у клубах, читальнях і бібліотеках, постановкою концертів і вистав, а також видавничою справою. Радянська влада поставилась до «Просвіт» крізь призму політичної доцільності й приступила до їх ліквідації. Знищення «Просвіт» на Донеччині проходило поетапно і поступово. Перший етап припадає на 1922–1923 роки. Після деякого послаблення політичного тиску під час політики українізації, почалась друга хвиля репресій, що припала на початок колективізації, індустріалізації та масового терору 1935–1938 років. Остання хвиля репресій, що призвела до повного знищення осередків «Просвіт» у Донецькій області, мала місце після повторної радянської окупації регіону в 1943 році. Поновилися «Просвіти» на Донеччині майже через пів сторіччя, лише з відновленням української незалежності в 1991 році.