Трансформація стратегічної ролі Кіпру в середземноморській та близькосхідній політиці Великої Британії в 1945–1956 рр.

Abstract

У статті аналізується трансформація стратегічної ролі Кіпру в середземноморській та близькосхідній політиці Великої Британії в 1945–1956 рр. на тлі деколонізації та Холодної війни. Близький Схід і Східне Середземномор’я стали ареною протистояння США та СРСР, а Велика Британія, втрачаючи імперський статус, адаптувала стратегії, зберігаючи вплив через ключові регіони. Кіпр, анексований у 1914 р. та визнаний колонією після Першої світової війни, у повоєнний період став важливим форпостом Великої Британії та НАТО. Дослідження розкриває еволюцію ролі Кіпру від другорядної колонії до ключового геополітичного активу через втрату Палестини, Суецького каналу та інших об’єктів. У дослідженні залучені «Блакитні книги» 1940-х рр., меморандуми, аналітичні записки та звіти. Застосовано системний аналіз та історико-генетичний метод для висвітлення змін пріоритетів Лондона в умовах Холодної війни. Кіпр відігравав важливу роль у «Середземноморській осі», контролі морських шляхів, впливі на Близький Схід, наближеності до СРСР та греко-турецькому конфлікті в НАТО. Бази Акротірі та Декелія підкреслили його значення як єдиного британського форпосту. Стаття показує перехід до неоколоніальних принципів, аналізує вплив Кіпру на регіональну стабільність і сприяє розумінню генези Холодної війни в регіональному та глобальному вимірах, розкриваючи адаптацію британської політики до нових геополітичних реалій.