Петровський Полтавський кадетський корпус як осередок підготовки української військової еліти

Abstract

У статті досліджено діяльність Петровського Полтавського кадетського корпусу в другій половині ХІХ ст. як осередку формування української національно свідомої військової еліти. Метою статті є реконструкція моделі дворянської освіти на українських землях на прикладі Петровського Полтавського кадетського корпусу, з’ясування зв’язку між освітньо-виховними практиками та подальшою політичною і військовою активністю його випускників у добу українського державотворення. Особливу увагу приділено аналізу участі українського дворянства в матеріальному забезпеченні корпусу, ролі керівництва закладу у формуванні гуманістичних освітніх підходів. Установу відкрито у 1840 р. як символ імперської перемоги, проте з часом вона стала важливою платформою збереження та розвитку української культурної ідентичності. На перетині імперських вимог і національних прагнень формувалась особлива модель виховання, що поєднувала дисципліну з пошаною до української історії, мови й традицій. Навчальний процес у корпусі вирізнявся поєднанням офіційної імперської програми з елементами українського культурного самозбереження. Керівництво впроваджувало прогресивні педагогічні практики, спрямовані на формування відповідального громадянина. Значна частина випускників корпусу стала активними учасниками українських визвольних змагань 1917–1921 рр., долучившись до армій УНР, ЗУНР та Української Держави. Петровський Полтавський кадетський корпус постає як унікальна інституція, що, функціонуючи в межах імперської парадигми, сприяла становленню української військової ідентичності. Попри значну історико-культурну вагу, будівля корпусу нині перебуває в стані занепаду, що вимагає термінових заходів із її реставрації та збереження як пам’ятки національної спадщини.