Інституціалізація дослідження проблем всесвітньої історії у вимірі української історичної науки: роль Державної установи «Інститут всесвітньоїісторії Національної академії наук України»

Abstract

У статті висвітлено значення інституціалізації дослідження процесів всесвітньої історії в сучасній Україні на прикладі Державної установи «Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України», що є провідним академічним центром із системного та комплексного вивчення світового історичного поступу від найдавніших епох до сьогодення. Детально схарактеризовано багатогранну діяльність Інституту, що підтверджує його центральне місце в інституціалізації всесвітньої історії у вітчизняній академічній науці. Засвідчено системність вивчення Інститутом проблем всесвітньої історії, оскільки його дослідження охоплюють величезний спектр проблем, пов’язаних з історичним розвитком європейського, азійського, африканського, північно- та південноамериканського регіонів, цивілізаційними особливостями та взаємовпливами з погляду глобалістики та трансконтинентальної взаємодії. Зосереджено увагу на активній науково-дослідній та видавничій діяльності Інституту. Зокрема, започаткування часопису «Проблеми всесвітньої історії» створило можливості для безпосередньої координації вивчення питань всесвітньої історії в Україні. Крім того, публікуються збірники наукових праць, монографії, аналітичні записки, енциклопедії, що охоплюють широкий спектр тематики світової історії. Зазначено, що Інститут є сталою платформою для підготовки наукових кадрів у сфері всесвітньої історії через функціонування спеціалізованої вченої ради, забезпечуючи відкритий доступ до дисертаційних досліджень для науковців та громадськості. Аргументовано важливість активного впровадження Інститутом цифрових інструментів (інформативний офіційний сайт, електронну наукову бібліотеку та відеоблог на Youtube) для популяризації наукових надбань у галузі всесвітньої історії. Доведено, що Інститут не лише систематизує вивчення глобальних історичних процесів, а й активно формує інституційне середовище для розвитку наукових кадрів, забезпечує відкритість наукових даних та сприяє інтеграції української історіографії у світовий науковий простір.