Текстильні практики повторного використання в освіті молоді як чинник формування свідомості сталого розвитку

Abstract

У статті здійснено теоретичне обґрунтування педагогічного потенціалу текстильних практик повторного використання в освітньому процесі як чинника формування свідомості сталого розвитку в молоді. Підґрунтям для такого аналізу стало переосмислення стратегічних орієнтирів освіти у світлі екологічних, соціальних та культурних трансформацій, що зумовлюють необхідність інтеграції апсайклінгу в навчальні програми. Акцентовано на тому, що текстильний апсайклінг, як міждисциплінарне явище, поєднує компоненти екологічного, естетичного та етичного виховання, сприяє розвитку креативного мислення, емоційного інтелекту, відповідального споживання й активної громадянської позиції молоді. Проаналізовано міжнародні ініціативи, зокрема програми TrashHack (UNESCO), Upcycle Your Life (Erasmus+), практики Metåfora та освітні моделі, що реалізуються в контексті неформальної та формальної освіти. Особливу увагу приділено педагогічним функціям апсайклінгу, серед яких виокремлено формувальну, мотиваційну, комунікативну, естетичну й проєктну. Доведено, що ці функції реалізуються не лише через опанування технік переробки текстилю, а й через рефлексивний досвід учасників, їх залучення до соціально значущих практик, колективного дизайну та критичного осмислення споживчої культури. На прикладі діяльності арт-освітнього хабу «FORMA» представлено модель локальної ініціативи, що поєднує дизайн-освіту, екологічне мислення й громадянську активність. Водночас проаналізовано бар’єри впровадження апсайклінгу в освіту – методичну неготовність, фрагментарність інтеграції, обмеженість ресурсів і потребу в партнерствах між формальною освітою, громадськими організаціями та культурними просторами.