| dc.description.abstract |
В статті визначено, що неформальна освіта є ефективним інструментом підвищення професійної компетентності фахівців, залучених до процесу соціально-педагогічної підтримки дітей з розладами аутистичного спектра. Її головні переваги: гнучкість, практична спрямованість, адаптивність до потреб конкретної цільової групи та здатність оперативно реагувати на виклики, зокрема, в умовах воєнного стану чи змін соціального контексту. Формування компетентностей у суб’єктів підтримки передбачає оволодіння теоретичними знаннями й розвиток практичних навичок у сфері комунікації, планування індивідуальних освітніх траєкторій, проектування інклюзивного середовища, застосування корекційно-розвивальних методик та ін. Встановлено, що роль неформальної освіти у підготовці батьків є надзвичайно важливою, оскільки батьки часто є першими та найбільш постійними суб’єктами підтримки дітей з РАС. Завдяки неформальним програмам навчання батьки отримують знання, навички та психологічну стійкість, необхідні для ефективної взаємодії з дитиною та фахівцями. Інклюзивна освіта потребує злагодженої міждисциплінарної взаємодії, що включає об’єднання зусиль освітян, соціальних працівників та родин. У цьому контексті неформальна освіта може стати платформою для міжпрофесійного діалогу, обміну досвідом, розвитку партнерства та побудови спільної інклюзивної культури. Поєднання формальної та неформальної освіти є ключем якісної підготовки фахівців нового покоління, здатних працювати в складних інклюзивних умовах. Така інтеграція сприяє створенню стійкої системи підтримки дітей з розладами аутистичного спектру. Виявлено, що неформальна освіта має значний потенціал у контексті формування професійних компетенцій суб’єктів соціально-педагогічної підтримки дітей з аутизмом. Її широке впровадження є доцільним й необхідним кроком до побудови інклюзивного суспільства, де кожна дитина, незалежно від її особливостей розвитку, матиме рівний доступ до освіти, підтримки та можливостей для повної реалізації свого потенціалу |
uk_UA |