Особистісно орієнтований підхід як основа формування професійно-етичної культури майбутніх лікарів: між педагогікою гідності та викликами часу

Abstract

У статті здійснено теоретичне обґрунтування потенціалу особистісно орієнтованого підходу у формуванні професійно-етичної культури майбутніх лікарів. На основі аналізу наукової літератури та сучасних освітніх тенденцій встановлено, що цей підхід забезпечує не лише індивідуалізацію навчання, а й відкриває простір для розвитку моральної рефлексії, емпатії, здатності до етичного вибору. Наукова новизна дослідження полягає у розробці концепту «педагогіки гідності» як інтегра- тивної методологічної рамки, що поєднує філософські засади екзистенціалізму, персоналізму та гуманістичної психології з практикою медичної освіти. Авторський внесок складають: концептуалізація особистісно орієнтованого підходу як стратегії етичного становлення лікаря (а не лише індивідуалізації навчання); обґрунтування педагогіки гідності як парадигми трансформації освітнього процесу від контролю до співучасті; систематизація інноваційних освітніх технологій у контексті етичного розвитку студентів-медиків. Показано, що запропонована парадигма трансформує не лише методику викладання, а й саму логіку взаємодії в освітньому процесі – від формального контролю до співприсутності, від стандартизованої оцінки до етичного самовизначення. Особливістю підходу є його орієнтація на формування внутрішньої етичної позиції майбутнього лікаря через досвід морального вибору, рефлексії та діалогу, що відрізняє його від традиційних нормативно-інструктивних моделей етичного виховання. Наголошено, що ефективне втілення цього підходу не завжди вимагає складного технічного забезпечення – критичним чинником є налаштованість викладача бачити в студенті майбутнього лікаря з його унікальним досвідом і моральними запитаннями. Описані приклади педагогічної практики підтверджують, що особистісно орієнтований підхід сприяє формуванню глибшого розуміння професії лікаря як етичної місії. Практична значущість полягає в розробці конкретних освітніх практик (етичне занурення в кейс, цифрові симулятори морального вибору, емпатійний зворотний зв’язок, етичне менторство), що можуть бути впроваджені в умовах українських медичних закладів освіти. Узагальнено ключові бар’єри впровадження та окреслено шляхи їх подолання з урахуванням соціокультурної специфіки України, включаючи виклики воєнного часу.