| dc.description.abstract |
Розвідку присвячено розгляду філософського осмислення часу, а також простору в аспекті його філософської специфіки. Теоретичним підґрунтям дослідження слугують напрацювання Нонни Копистянської щодо особливостей часопростору художнього твору періоду романтизму. Матеріалом вивчення обрано роман Жорж Санд «Лелія», що вперше вийшов друком у 1833 р., а згодом, у 1839 р., був перероблений. Філософське бачення часу у творі реалізується головно крізь призму відтворення образу головної героїні. Для Лелії теперішнє позбавлене суті, вона розчарована браком духовності у сучасному їй суспільстві та прагненням до матеріальних благ. Людей героїня поділяє на окремі категорії залежно від того, як час впливає на них. Лелію цікавить майбутнє, розуміння якого вона шукає у минулому. Великої ваги героїня надає пошуку істини, що є позачасовою і вічною. Осягненню істини, а також суті життя сприяє усамітнення, воно налаштовує на роздуми та вказує на ціннісні орієнтири у житті. Таку позицію підтверджує інший персонаж твору Тренмор, котрий життя Лелії умовно вміщує у три дні, або три часові періоди, акцентуючи увагу на крайньому – прийдешньому часі. Часопростір роману конкретизується із введенням образу Тренмора та розширюється через такі елементи, як гімн та пісня. Розширення простору здійснюється також через звернення до природи та її стихій. Окреме місце відведено часопростору дороги, що асоціюється з часопростором подорожі та життя як мандрівки в часі і просторі. Романтичні позиції Лелії та Тренмора співзвучні з розумінням часу, пошуками істини та зверненням до часопростору дороги у дилогії Жорж Санд «Консуело» і «Графиня Рудольштадт». |
uk_UA |