Екокритичний аналіз роману «Доця» Тамари Горіха Зерня

Abstract

У статті здійснено екокритичний аналіз роману Тамари Горіха Зерня «Доця», який розглянуто як приклад художнього осмислення російсько-української війни не лише в соціальнополітичному, а й в екологічному вимірі. Екокритичний підхід дає змогу інтерпретувати воєнний конфлікт як масштабну екологічну кризу, що руйнує довкілля, деформує людсько-природні зв’язки та загрожує екосистемам. У фокусі дослідження – репрезентація землі, природи й рідного простору як маркерів ідентичності, травми, пам’яті та спротиву. Особливу увагу приділено метафорам спустошеного ландшафту, трансформації сакральних символів (вогонь, дім, Різдво) під впливом війни, а також впливу мови, традицій та особистих переживань на реконструкцію простору Донбасу. Застосування культурно-історичного та метамодерністського підходів дав змогу розглянути роман як текст, що фіксує складність гібридної війни, фрагментованість реальності та потребу в глибокому етичному переосмисленні стосунків між людиною й природою. Стаття окреслює нові напрями для подальших досліджень воєнної літератури в контексті екологічної гуманітаристики.