Принципи екзистенціалізму в українській та японській літературах ХХ–ХХІ століть

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз екзистенціалізму як філософського напряму, що виник у Європі на початку XX століття в умовах глибоких соціокультурних та історичних зрушень. Розглянуто витоки та основні принципи екзистенціальної думки, простежено її розвиток на прикладі ключових фігур – Сьорена К’єркегора, Жана-Поля Сартра та інших. У центрі уваги – фундаментальні теми екзистенціалізму: свобода, вибір, автентичність, тривога, абсурд і зустріч зі смертю, їх філософське значення і актуальність у сучасному світі. Особливу увагу приділено рецепції та інтерпретації екзистенціалістських ідей у двох різних культурних традиціях – українській та японській. Дослідження показує, як унікальні історичні обставини, духовні світогляди та літературні традиції формують подібності й відмінності в розумінні проблеми людського існування. Українські мислителі інтерпретують екзистенціалізм через призму національної ідентичності, історичних травм і моральної відповідальності, тоді як японські підходи часто поєднують екзистенціальні теми з традиціями дзен-буддизму і концепцією непостійності. Порівняльний підхід статті виявляє універсальність екзистенціалістських проблем і водночас унікальність локальних варіантів їх осмислення, збагачуючи сучасний дискурс про свободу та сенс життя в глобалізованому світі. Такий міжкультурний діалог підтверджує важливість екзистенціалізму як філософського інструменту для розуміння умов сучасної людини, позначених невизначеністю, відчуженням і швидкими змінами. Загалом стаття має на меті сприяти глибшому усвідомленню інтелектуальної спадщини екзистенціалізму та його динамічного впливу в різних філософських контекстах, демонструючи його незмінну значущість для дослідників, студентів та всіх, хто шукає сенс й автентичність у сучасному світі.