Вестизм & культурна ідентичність: семіотика одягу в дитячій та масовій літературі

Abstract

Статтю присвячено дослідженню вестизму – феномену, що охоплює соціокультурні, естетичні та символічні аспекти одягу як маркера культурної ідентичності в літературі. Здійснено аналіз творів дитячої та масової літератури, зокрема детективів «Детективне агентство кота Макса» Івана Будза та «Остання крапля» Галини Цикіної, де одяг є семіотичним інструментом, що відображає соціальний статус, гендерні ролі, національні наративи та внутрішній стан персонажів. Актуальність дослідження зумовлена дедалі більшим інтересом до матеріальної культури в умовах глобалізації, коли одяг набуває значення не лише як побутовий елемент, а і як носій культурних кодів. У статті показано, що одяг не лише описує персонажів, а й конструює їх ідентичність, транслюючи цінності, норми та ідеології суспільства. Наприклад, у творі Будза одяг символізує респектабельність чи маскування (костюми, карнавальні образи), тоді як у Цикіної він підкреслює соціальні ролі та психологічні конфлікти (класичний костюм як символ влади чи зношений бушлат як ознака ізоляції). Методологія дослідження містить семіотичний аналіз образів одягу, їхнього символічного навантаження та впливу на читацьке сприйняття. Акцентовано, що вестизм є ключем до розуміння взаємодії індивідуального й колективного, традиційного та сучасного в літературному контексті. Стаття підкреслює необхідність подальших міждисциплінарних досліджень семіотики одягу, особливо в українській літературі, для глибшого розуміння його ролі у формуванні ідентичності. Висновки дослідження вказують на те, що одяг у літературі є потужним інструментом, який розкриває культурні коди та впливає на сприйняття текстів читачами.