Йозеф К. – Гамлет навпаки: провина, пам’ять і втрата людяності в романі «Процес» Франца Кафки

Abstract

У статті проаналізовано роман Франца Кафки «Процес» крізь призму категорій провини та пам’яті. Дослідження фокусується на проблемі втрати пам’яті як одній із ключових причин дегуманізації особистості. Основною метою статті є інтерпретація метафізичного та релігійного виміру вини в тексті, де головний герой Йозеф К. постає не лише як об’єкт судового переслідування, а і як символ внутрішнього морального конфлікту. Методологічну основу дослідження становлять герменевтичний аналіз, елементи культурологічного підходу та інтермедіальні зв’язки з кінематографом. Особливу увагу приділено паралелям з біблійною концепцією гріха, юдейським розумінням провини як акту пам’яті, а також із трагедією «Гамлет» Вільяма Шекспіра, де пам’ять відіграє роль морального імперативу. Залучено порівняльний аналіз роману Кафки та фільму «Бульбашки» (2005) режисер Стівена Содерберга, у якому також показано, як втрата пам’яті веде до втрати людяності. У результаті дослідження з’ясовано, що в романі «Процес» провина не потребує чіткого обґрунтування, оскільки її джерелом є забута або витіснена провина самого героя. Висновки доводять, що пам’ять виконує не лише когнітивну, а й етичну функцію – вона зберігає зв’язок людини з моральним минулим. Стаття робить внесок у сучасну інтерпретацію прози Кафки, показуючи, як поняття пам’яті й вини формують екзистенційний горизонт тексту та визначають долю персонажа.