Abstract:
У статті розглянуто текстоцентризм з позицій методології лінгводидактики, що вивчає наукову організацію формування у здобувачів вищої освіти лінгводидактичних понять і умінь застосування засвоєних знань у дослідженнях, пов'язаних з мовною освітою.
Визначено основні ознаки текстоцентризму як методологічної основи у професійній підготовці майбутніх учителів-словесників, методичний потенціал тексту як засобу мовної освіти. На підставі аналізу компетентностей, визначених у професійному стандарті «Вчитель закладу загальної середньої освіти», виокремлено ті, що готують вчителя української мови і літератури до реалізації текстоцентризму в навчанні української мови.
З'ясовано, що текстоцентризм позиціонують як навчання на текстовій основі; він є методологічним підґрунтям виконання вчителем трудових функцій на основі ціннісних орієнтирів, що є маркерами якісного спілкування в освітньому середовищі та формування особистісних характеристик людини.
Звернено увагу на те, що наукове поняття текстоцентризму багатогранне; його активно досліджують у різних галузях знань, передусім у гуманітарній, педагогічній, психологічній; у лінгводидактиці текстоцентризм розглядають у системі принципів або підходів до навчання мови.
Зазначено, що важливим методологічним підґрунтям застосування текстоцентризму визначено традиційні й інноваційні методи і прийоми навчання на текстовій основі, прямовані на самостійну роботу здобувачів освіти з навчальними текстами, зокрема метод самостійної роботи з джерелом інформації, різні види аналізу тексту; лінгводидактичний аналіз тексту; комунікативну й когнітивну методику навчання мови з позицій текстоцентризму.
