Abstract:
У статті проаналізовано вербальний фітосимвол терен (терня, тернина) як репрезентант сакральної символіки в біблійному тексті. Теоретичні засади дослідження спираються на наукові розвідки вітчизняних і зарубіжних лінгвістів, філософів і психологів, які диференціюють символ як знак мови, що становить багатозначний образ і поєднує номінативне та образно-асоціативне значення. Акцентовано увагу на здатності символу передавати загальну ідею, відтворювати ситуації та вибудовувати складну образну структуру.
З'ясовано, що текст Біблії слугує джерелом багатьох мовних символів та усталених образних виразів, які мали вагомий вплив на формування національних цінностей і смислових орієнтирів. Відмінною рисою фітосимволу є те, що його семантика формується під впливом дискурсивного виявлення сакрального й культурного потенціалу.
Описано контексти з Біблії, у яких не лише реалізована денотативна функція словесного символу, але й розкрито його глибинний семантичний зміст і двоплановість. У книгах Старого й Нового Заповіту лексема терен та похідні трапляються доволі часто, створюючи негативні образи й транслюючи прихований символічний зміст (наслідок втрати раю, Божого захисту й гармонії з Творцем; гіркий плід, який людина отримує як результат непослуху й життя в проклятті; руйнівні й безповоротні наслідки Божого суду; спустошення та покарання за людську невірність, зрада й відступництво; хаос; безперспективність і безвідповідальність).
Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що словесний символ терен постає як натхненний Богом образ, наділений духовним змістом, переважно негативним. Він не лише зображує людину, об'єкти чи явища, але й одухотворює їх, розкриваючи глибинний Божий задум і план. Виявлено, що аналізований словесний символ презентує такі семи: ʻпрокляттяʼ, ʻпокаранняʼ, ʻгріхʼ, ʻдуховна деградаціяʼ, ʻбільʼ, ʻдуховний занепадʼ, ʻсмертьʼ, ʻзнищенняʼ ʻвідкинутістьʼ. Установлено, що символ набуває особливої значущості, коли інші способи досягнення означуваного є неприпустимими, особливо, коли йдеться про духовний досвід, який виходить за межі раціонального пізнання.
