Лінгвокультурне поле «м’ясні вироби» в глютонічному дискурсі: когнітивно-прагматичні виміри

Abstract

У статті проаналізовано лінгвокультурне поле «м'ясні вироби» в глютонічному дискурсі, закцентовано увагу на когнітивно-прагматичні виміри. Дослідження здійснене на матеріалі художніх текстів, уточнено поняття «кулінарний рецепт», простежено його текстологічні особливості, структуру, мовні знаки; виокремлено лексико-семантичні й комунікативні функції рецепту в глютогенному дискурсі. Зосереджено увагу на уведених у текст художнього твору кулінарних рецептах, що виконують особливу роль, оскільки відображають культуру, традиції, звичаї народів. Відомо, що найбільші можливості для відтворення певних подій, явищ, відчуттів має автор художнього твору. Актуальність звернення до питання визначення комунікативно-прагматичних вимірів лінгвокультурного поля «м'ясні вироби» в глютонічному дискурсі зумовлена зростаючим інтересом до питань здорового харчування. Завдяки соцмережам, блогам, кулінарним шоу, художній літературі та науковим дослідженням знання про їжу стали не лише легкодоступними, а й модними, що впливає на формування культури харчування. Цей процес сприяє суттєвим зрушенням у комунікативному просторі. Популярність м'ясних виробів в українській кухні зумовлює появу художніх текстів, що містять інформацію про цей гастрономічний вид продуктів харчування. Репрезентація м'ясних продуктів харчування в українській художній літературі зумовлена їхньою значущістю в традиційному побуті, обрядовості та харчовій культурі українців. М'ясні номени виконують, з одного боку, символічну, з іншого, – практичну роль у художньому дискурсі. М'ясні найменування, виокремлені з текстів художньої літератури, мають різну структуру – однокомпонентні (ковбаса, сосиски, печеня) й багатокомпонентні (стекфіле, сирокопченої ковбаси та ін.) Окреслено лінгвокультурне поле «м'ясні вироби» в сучасній українській мові, описано репрезентанти ядерної і периферійної зон. Наголошено, що периферійна ланка цього поля потребує пильної уваги, оскільки гастрономічні складники на позначення дій і процесів, пов'язаних із приготуванням і споживанням виробів із м'яса, формують особливе когнітивне й інформаційно-комунікативне поле, яке впливає на взаємообмін культурною інформацією. До периферійної зони уналежнюємо знаки-локативи, знаки-інструментативи, знаки-кваліфікатори й емотиви, знаки-дескриптори, знаки-об'єкти та знаки-суб'єкти. Виокремлено й знаки-дескриптори, які вказують на процес приготування м'ясних виробів – смажити, варити, нарізати, в'ялити, коптити, начиняти, намазувати, робити, крутити, купити та ін. З'ясовано, що номени на позначення м'ясних виробів становлять особливий складник художнього дискурсу. Це показник культурного стану суспільства загалом, що актуалізує психофізіологічні й психоментальні фрагменти етнічної свідомості, вивчення їхніх лінгвальних особливостей набуває особливого значення. М'ясні гастроніми в художньому дискурсі становлять багатовимірне ментальне утворення, актуалізоване особливими лінгвістичними засобами. Воно якнайповніше віддзеркалює національно-культурні уявлення про процес харчування українців