Abstract:
Статтю присвячено виявленню ключових проблем продуктивності праці в умовах запровадження гібридних і дистанційних моделей управління персоналом, що дедалі ширше застосовуються у зв’язку з цифровізацією бізнес-процесів, глобальними ризиками та зміною очікувань працівників. У роботі окреслено трансформацію функцій управління персоналом у гнучких форматах роботи, наголошено на необхідності перегляду традиційних підходів до оцінювання ефективності праці, управління завантаженням, підтримки залученості та зниження ризиків професійного вигорання. Особливу увагу приділено соціально-психологічним факторам, які впливають на зниження результативності в умовах віддаленої взаємодії: фрагментація робочого досвіду, втрата неформальних каналів передачі знань, зниження рівня довіри та самоідентифікації з командою. Проаналізовано вітчизняні та міжнародні підходи до збереження продуктивності, серед яких – адаптивні графіки, цифрові платформи зворотного зв’язку, політики благополуччя працівників. Запропоновано концептуальну модель забезпечення стійкої продуктивності, яка базується на поєднанні цифрових інструментів управління з м’якими практиками лідерства. У висновках обґрунтовано доцільність інституційної підтримки розвитку гнучких моделей управління персоналом на рівні дер
жавної політики зайнятості.
