Abstract:
Стаття досліджує соціалізацію матерів у середовищі громади, розглядаючи матеріальні та нематеріальні чинники, що впливають на їхнє благополуччя та професійну реінтеграцію. В умовах повномасштабного вторгнення в Україну питання демографії та репродуктивної праці набувають нової актуальності. Дослідження підкреслює важливість соціального ставлення, емоційного благополуччя та інклюзивності громадських просторів у формуванні досвіду материнства.
На основі 10 глибинних інтерв’ю з українськими матерями аналізується вплив соціального оточення на адаптацію до материнської ролі. Результати показують, що, крім фінансової підтримки, ключовими є соціальні взаємодії, культурне життя та можливості для професійної самореалізації. Жінки прагнуть не обмежувати свою ідентичність доглядовою працею, але стикаються з викликами: нерозвиненою інфраструктурою, суспільною стигматизацією та суперечливими очікуваннями.
Респондентки наголошують на важливості підтримуючих мереж, включаючи феміністичні спільноти та групи взаємодопомоги, що знижують психологічне навантаження. Визначальним фактором кар’єрних перспектив та загального благополуччя є доступність догляду за дитиною.
Дослідження наголошує на необхідності зміни суспільного дискурсу: матері мають розглядатися не лише як агентки соціалізації дітей, а й як особистості з власними потребами. Подальші дослідження варто зосередити на розробці політик сімейної дружності, інклюзивного культурного середовища та гнучких варіантів догляду за дітьми.
