Соціалізація особистості в контексті туристично-рекреаційній діяльності: теоретичний аспект

Abstract

У статті розкриті теоретичні аспекти соціалізації особистості в туристично-рекреаційної діяльності соціального працівника. У контексті нашого дослідження ми розглядаємо соціалізацію, як складний та багатогранний процес, який охоплює всі аспекти становлення особистості, включає в себе як засвоєння соціального досвіду, так і активну участь у соціальному житті, сприяючи формуванню індивідуальності та інтеграції в суспільство. Здійснено аналіз визначення понять «туризм», «рекреація». Визначено, що туристично-рекреаційна діяльність – це вид спеціально організованої діяльності, що передбачає надання необхідних туристичних послуг задля забезпечення потреб людей з метою відновлення та покращення фізичної і духовної складової організму, а також їх розумового розвитку, що впливає на процес життєдіяльності. Важливість туристично-рекреаційної діяльності в роботі соціальних працівників пояснюється тим, що одним з напрямків професійної діяльності є культурно-дозвіллєва діяльність, яка передбачає організацію діяльності дітей, молоді, сімей і молодіжних організацій з метою їх відпочинку, оздоровлення, рекреації, відновлення сил, набуття нових знань та розширення кругозору. Доведено, що соціалізацію особистості в процесі туристичнорекреаційної діяльності залежить від багатьох факторів, таких як вид діяльності, тривалість подорожі, вік людини, її інтереси та особистісні якості. Отже, специфіка туристично-рекреаційної діяльності соціальних працівників обумовлена факторами (категорією людей на яку вона направлена; потребами людей; цілями, які передбачає ця діяльність, а також тривалістю), які впливають на процес її організації. Оскільки сфера професійної діяльності соціального працівника є досить різноманітною, то необхідність здійснення туристичної і рекреаційної діяльності буде зумовлена потребами тих категорій людей з якими буде взаємодіяти фахівець.