Педагогічний діалог як інтегративний засіб у процесі вивчення іноземної мови у ЗВО. Теоретичний аспект

Abstract

Стан і перспективи розвитку вітчизняної освіти підвищують значущість діалогової взаємодії в навчанні. Розроблення та впровадження в освітній процес нових форм і технологій навчання повертають нас до старої проблеми педагогіки – дефіциту цілісного діалогу в процесі навчання. Таким чином, можна стверджувати, що до теперішнього часу є значний науковий потенціал досліджень, що свідчить про системний характер проблеми діалогу в освіті, її теоретичну та практичну значущість. Тому стаття аналізує теоретичний аспект впровадження педагогічного діалогу в процес вивчення іноземної мови у ЗВО. Проведено аналіз педагогічних досліджень та виявлено, що в роботах, присвячених проблемі педагогічної взаємодії, на сьогодні чітко не усвідомлена і не сформульована діалогова позиція студентів як одне з пріоритетних завдань їхньої професійної підготовки. Проаналізовано діалогічну термінологію та визначимо характеристики діалогу як когнітивного процесу, засобу пізнавальної і творчої діяльності. Дано опис діалогу в освіті, навчальному (дидактичному) діалогу, розвивальному та педагогічному. Зазначено, що освітня ситуація пропонує різні, але історично обґрунтовані стратегії освіти, наповнені культурним змістом або нормами, стандартами традиційного суспільства. Представлено основні критерії (дескриптори) оцінювання результативності стратегії в трьох рівнях: експресивне спілкування. інструментальне спілкування та прагматичне спілкування та надано їх характеристику. Констатуємо, що основні зміни в розвитку готовності студентів до діалогової взаємодії в умовах спеціальноорганізованого навчання відбуваються за такими напрямами: ціннісно-смисловий, який показує зростання значущості цінності комунікації і цінності діалогу в навчанні іноземної мови; експресивний, який показує зміни в емоційній сфері студентів, насамперед, завдяки підвищенню самоорганізації; інструментарний, який характеризує зміни в характері пізнавального інтересу та переважання особистого інтересу як якості, необхідної для вивчення іноземної мови; прагматичний, який характеризує навички управління взаємовідносинами студентів.