Критерії, показники на рівні сформованості фасилітаційної компетентності соціального працівника

Abstract

Актуальність проблеми поданої статті зумовлена викликами сьогодення, пов’язаними з психологічною травмованістю та дезадаптованістю, порушенням ментального здоров’я населення України, що актуалізують потребу суспільства у компетентних, конкурентноспроможних соціальних працівниках. Доведено, що саме фасилітаційна компетентність синтезує базові якості соціального працівника та готовність їх практичної реалізації. На основі тлумачення критерія як ознаки, за допомогою якої оцінюється рівень сформованості фасилітаційнї компетентності майбутнього соціального працівника, а показника – як компоненту критерію, що характеризує її типові особливості та сутність, обґрунтовано й розроблено критеріальний апарат дослідження, з’ясовано, що мотиваційно-аксіологічному компоненту фасилітаційної компетентності, що базується на фасилітаційній спрямованості, відповідає мотиваційно-ціннісний критерій, що інтегрує ціннісне ставлення до фасилітаційної діяльності, фасилітаційну позицію як синтез мотивів й потреб, установок на соціальну взаємодію, співпрацю й спілкування на засадах партнерства. Розкрито когнітивно-гносеологічний компонент фасилітаційної компетентності й відповідно знаннєво-пізнавальний критерій, що відбиваються в сукупності знань, понять і уявлень щодо сутності, форм, методів й прийомів фасилітації у процесі надання соціальних послуг. Презентовано праксіологічний компонент фасилітаційної компетентності й відповідно оперційно-діяльнісний критерій, представлений фасилітаційними уміннями як готовністю соціального працівника здійснювати фасилітативну діяльність, що містить перцептивні, проєктувально-конструктивні, комунікативні, рефлексивно-аналітичні вміння. Висвітлено рівні сформованості фасилітаційної компетентності соціального працівника, а саме: високий, середній, низький.