Abstract:
Все життя людини проходить через потужній емоційний зв’язок з родиною на різних етапах. Перший – це сім’я, де людина зростає з народження, а другий – його власно створена. У роботі підкреслюється, що сім’я виступає у ролі головного елементу розвитку і становлення молодого покоління. Традиційно прийнято вважати сім’ю структурний компонентом багатоелементної системи з розвитку і формування особистості. А відтак саме сім’я стає центральним інститутом соціалізації особистості, де шляхом наслідування молоде покоління (діяти) опановують перші задекларовані суспільством правила та норми, і місцем де відбуваються перші спроби зміни соціальних ролей. Констатовано, що процес соціалізації необхідно розглядати через призму двох ракурсів. У першому соціалізація подається як засвоєння особистістю установлених суспільством норм як необхідної для виживання інформації. З другого ракурсу соціалізація є прикладом міжособистісної взаємодії у ході життєдіяльності людини. На цей ракурс впливає бажання особистості самоствердитися як в особистісному, так і в професійному житті. Зроблено висновок, не дивлячись на перенесення акцентів з одного соціального інституту на інший (послаблюючи власні позиції як основного інституту), сім’я у процесі соціалізації залишається основним інститутом. Наголошено, що така позиція до сім’ї як інституту соціалізації є невипадковою, адже саме означений соціальний інститут здійснює довго тривай, або навіть постійний вплив на особистість.
