Жанрово-стильові особливості п’єси «Стіна» Любові Якимчук і Томаса Меттлера

Abstract

Дослідження висвітлює питання трансформації жанрово-стильових особливостей трагікомедії у рецепції сучасних драматургів Любові Якимчук і Томаса Меттлера на матеріалі п’єси «Стіна». У розвідці продемонстровано еволюцію жанру трагікомедії у сучасній драматургії, яка виражає загальні напрями розвитку сучасної літератури з її прагненням до демократизації художнього слова, із тенденцією до посилення полемічності проблем, громадянськості та національної самосвідомості, філософської наснаженості, оновлення жанрових традицій, пошуків і експериментів не лише в національному (українському) художньому, а й у світовому контексті. Проаналізовано композицію і сюжет твору, який розгортається відповідно до колажного конфлікту п’єси у діалогах безіменних людей, що залишилися в окупації безіменного агресора. Конфлікт спрямований на пошук відповідей на вічні питання: яким має бути театр під час війни? яким має бути мистецтво, коли дійсність конкурує з ним? коли вона жорстокіша, кривавіша і вражає більше, ніж воно? як театр має допомагати людям це все пережити? Доведено, що, відповідно до заявленого письменниками жанру, хронотоп у творі є умовним, абстрактним, невизначеним, позбавленим конкретно-історичних прикмет; дійові особи є абстрактними, деіндивідуалізованими, неперсоніфікованими; взаємопроникнення високого, патетичного, трагічного і ницого, комічного, фарсового; реальне співіснує із фантастичним; сюжет, композиція, конфлікт, драматична дія руйнуються; присутні абсурдні сюжетні ситуації; наявні словесний нонсенс і словотворчість. Поєднання стильових, ідеологічних, жанрових, алегоричних зображальних поетичних елементів п’єси продукує численні інтерпретаційні значення сучасної трагікомедії, драми абсурду, що стануть, сподіваємося, предметом критичних дискусій реципієнта мислячого.