«Кримський текст» у ліриці Лесі Українки, Якова Щоголева та Адама Міцкевича

Abstract

Статтю присвячено порівняльному аналізу ліричних творів Лесі Українки, Якова Щоголева та Адама Міцкевича, що мають в основі враження митців від подорожей до Криму. Метою роботи є спроба виявити та зіставити особливості «кримського тексту» в поетичних циклах Лесі Українки «Кримські спогади» й «Кримські відгуки», поезіях Якова Щоголева «На чужині» та «Ялта» і поетичному циклі Адама Міцкевича «Кримські сонети». Авторка статті відзначає драматичні обставини, через які митці змушені були відвідувати Крим. У роботі розглянуто особливості структурування художнього простору в їхніх поезіях, з’ясовано художню семантику антитези «рідний край – чужина», а також досліджено спільні мотиви, зокрема мотив дочасної смерті, проаналізовано засоби його художнього втілення. Виявлено ознаки тревелогу в циклах поезій та ліричних монологах Лесі Українки, Якова Щоголева й Адама Міцкевича. Розглянуто особливості образів мешканців Криму, зокрема з’ясовано художню функцію образу Мірзи в «Кримських сонетах» Адама Міцкевича, виявлено спільні риси в образах кримських татар, створених Лесею Українкою та Яковом Щоголевим, та художні засоби, які виражають ставлення до цих персонажів. Визначено своєрідність мистецького відображення природних ландшафтів Криму, особливості художнього втілення емоцій ліричних суб’єктів, викликаних спогляданням екзотичних краєвидів, а також контексти, у яких митці осмислюють кримські реалії. Розглянуто семантичні нюанси метафоричного ототожнення кримських краєвидів із раєм. З’ясовано особливості художніх деталей, за допомогою яких змальовується кримський пейзаж у досліджуваних творах. Робота має практичне значення для вирішення окремих методичних питань мовно літературної освіти, зокрема для розроблення уроків літератури рідного краю.