Філософські й публіцистичні домінтанти поетики Миколи Руденка і Ганни Гайворонської: мистецький діалог

Abstract

Метою статті є порівняльно-типологічний аналіз лірики Миколи Руденка і Ганни Гайворонської. Предметом дослідження обрано метажанрову природу творчости, кореляцію філософських і публіцистичних домінант поетики митців. Методологічно-теоретичною основою розвідки є міждисциплінарні підходи до вивчення сучасної гуманітаристики, зокрема роботи з когнітивної жанрології, теорії метажанру. Творчість цих авторів увиразнює проблеми взаємопроникнення образів-символів, архетипів, міфологем, ідеологем; співвідношення філософської поетичної традиції з публіцистичним текстом, шлях звільнення від естетичних канонів соціалістичного реалізму. Результатом творчого спілкування Миколи Руденка і Ганни Гайворонської стала низка інтерв’ю, опублікованих Г. Гайворонською в 90-ті роки ХХ століття у виданнях „Молодогвардієць”, „Літературна газета”, „Бахмутський Шлях”, у яких наголошено на філософських мотивах творчости і громадянській позиції митця. Микола Руденко високо оцінив поезію Ганни Гайворонської “Бог”, опублікував рецензію на доробок поетеси в газеті “Літературна Україна”. Текстам обох авторів притаманні полемічна пристрасність, моральний максималізм в оцінці суспільних явищ. Аналіз індивідуальної творчости митців дає змогу доповнити колективний історико-літературний портрет представників різних мистецьких генерацій, виявити художні традиції як внутрішній чинник літературного розвитку.