Творче конструювання особистості в автобіографічній повісті (на матеріалі творів «Хризантеми» Уляни Кравченко та «Десь на дні мого серця» Василя Лопати)

Abstract

У статті досліджено інструменти творчого конструювання особистості у двох автобіографічних повістях – «Хризантеми» Уляни Кравченко та «Десь на дні мого серця» Василя Лопати. Зʼясовано тематичні та наратологічні особливості цих творів, важливість включення документальних елементів у сюжет. Визначено, що інструментами, які допомогли змалювати формування творчої особистості автора в автобіографічній повісті, стали дистанційований погляд на себе: і на зовнішність, і на внутрішній світ, використання гумору, акценти на важливих етапах. Відзначено відмінність в оповідній манері. Уляна Кравченко зосереджена на меті з дитинства розвиватися інтелектуально, оцінює себе відповідно до готовності служити народу, формувати себе за мистецькими законами, тому сюжетний хід часто перериває ліричними вставками й роздумами, хоча паралельно доповнює історичними та портретними нарисами. Мовчання, самотність у дитинстві компенсовує реалізацією в музиці, перших спробах пера, а брак слів уже під час написання спогадів пояснює власною емоційністю, творячи ореол загадковості та недомовленості. З іншою метою вводить головного наратора у повість В. Лопата – для надання текстових пояснень, коментування оповіді наратора-дитини, висловлення короткого майбутнього продовження описаних подій; автор набагато рідше зупиняється на самому процесі спогадів, визначивши для себе чітко їхню мету – зʼясувати витоки власного творчого становлення, яке вже