Творча біографія Івана Котляревського в жанрово-крайовому контексті перших десятиліть ХХІ століття

Abstract

У статті вперше цілісно в типологічно-крайовому аспекті проаналізовано взірці української художньо-біографічної котляревськіани перших десятиліть ХХІ ст. Застосовані біографічний, культурно-історичний, порівняльний, психологічний методи наукового дослідження. Основний об’єкт вивчення – біографічні літературно-художні й науково-популярні твори «Вибір капітана Котляревського» (2020) В. Добрянського та «Іван Котляревський: між імперією та Україною» (2021) П. Кралюка; контекстний складник розвідки – біографічні романи й нариси новітнього письменства «P. S. Григорія Сковороди…» (2009) М. Штельмаха, «Усі кути Трикутника. Апокриф мандрів Григорія Сковороди» (2012) В. Єшкілєва, «Чорне яблуко» (2013) і «Місяцю, місяцю» (2022) С. Процюка, «Таємний агент Микола Гоголь» (2016) П. Кралюка, «Залізна вода» (2021) М. Лаюка. Вони репрезентують постаті класиків української літератури, життя яких пов’язане з Полтавщиною, і створені й опубліковані в постмодерністичний період. Зауважено активізацію наукової та літературно-художньої біографіки (зокрема, письменницької) в наші дні, закцентовано гуманітарно-цивілізаційну вагу цього процесу; окреслено академічний, науковий, науково-популярний, художній формати суто письменницької біографістики й указано на особливе поширення біографічного роману (різновиду художньої біографії) і творчої біографії (популярного історико-літературного міксу); задіяно термін «творча біографія» з примітним для сьогодення науково-універсальним змістом. Помічено, що полтавська котляревськіана, як і крайова письменницька біографістика загалом, нині активно розвивається; її творці – головно письменники із Західного регіону України – приурочують біографічні романи й історико-публіцистичні нариси до ювілейних дат видатних літераторів, переосмислюють і часто вільно інтерпретують їхні життєписи, спричинюючи суспільний резонанс і дискусії. П. Кралюк і В. Добрянський у своїх творах, присвячених І. Котляревському, тонко змальовують, оригінально трактують, ідейно актуалізують в антиколоніальному й громадянсько-патріотичному ключі образ і доробок «батька» українського письменства, акцентують на його психосвіті, ймовірному розщепленню духу, але цілісній душі, тлумачать як національний культурний код, що виразно резонує в трагічному сьогоденні.