Фразеологізація публіцистичного та художнього мовлення як реакція українського суспільства на російську агресію

Abstract

У пропонованій праці порушено проблему функціонування фразеологізованих одиниць у публіцистичних та художніх текстах, що стосуються воєнних дій в Україні. Проаналізовано погляди дослідників мови на специфіку фразеологічної семантики в умовах публіцистичного та художнього стилів із метою виявлення світоглядних пріоритетів українського суспільства в період повномасштабного вторгнення. Розглянуто процес фразеологізації думки, висловленої людиною, як окремий спектр інтелектуальної творчості, що базується на особистісному уявленні про навколишній світ. Приділено увагу мовленнєвій діяльності публічної людини в контексті змалювання картини світу в умовах сучасної української реальності. Виявлено специфіку залучення до мовної тканини публіцистичних та художніх текстів образних одиниць мови з метою увиразнення реакції українців на повномасштабне російське вторгнення. Підкреслено думку про те, що в семантиці фразеологізмів, залучених до аналізу, кодується ментально-світоглядна окремішність українського народу через виявлення його морально-духовних пріоритетів, продиктованих війною. Зазначено, що фразеологізовані одиниці виконують роль специфічного інструмента, за допомогою якого відбувається процес самоідентифікації як окремо взятої особистості, так і народу в цілому. Доведено, що в семантиці наведених фразеологізмів закодовано важливу інформацію про переосмислення українцями деяких базових світоглядних цінностей, що дає підстави розуміти, яким має бути закінчення воєнних дій в Україні. Зроблено висновок про те, що образні мовні одиниці, які активно функціонують у цих текстах, кодують цінну інформацію про те, як українці сприймають російську агресію та які духовно-моральні цінності превалюють у новітньому українському соціумі.