Abstract:
Стаття актуалізує поняття «стратагема». В останні роки це поняття тільки починає використовуватися в гуманітарних науках і привертати увагу науковців. Водночас його вивчення в дискурсивному аналізі, зокрема в дискурсі судових засідань, не було у фокусі уваги і не становило спеціального об'єкта дослідження. Метою цього дослідження є визначення поняття дискурсивного ходу або стратагеми в суддівському дискурсі, форм його вербального вираження в наративі судді. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати кілька завдань. По-перше, важливо уточнити поняття дискурсивного ходу в контексті комунікативного впливу, оскільки його визначення та роль у комунікації дещо відрізняються від загальноприйнятих уявлень. По-друге, важливо визначити його вербальне вираження в цьому підтипі судового дискурсу. По-третє, простежити еволюцію стратагем у суддівському дискурсі. Результати дослідження є такими. Виокремлено такі стратагеми в суддівському дискурсі: 1) стратагема апеляції до етосу/моралі, 2) маніфестація легітимної влади/авторитету та 3) маніфестація рівності сторін. З погляду мовної репрезентації стратагеми реалізуються через дискурсивну активізацію певних тематичних сфер з певною спільною семою: для стратагеми апеляції до етосу це «релігійні цінності», «демократичні цінності», «верховенство права», «загальнолюдські цінності»; для стратагеми маніфестації легітимної влади/авторитету – «авторитетний тиск, примус»; для стратагеми маніфестації рівності – форма «питання-відповідь» проведення судового засідання для всіх учасників.
На відміну від стратегем дискурсу обвинувачення й захисту, стратегеми суддівського дискурсу залишилися практично незмінними. Щоправда, можна відзначити, що іноді сучасні судді дозволяють собі короткі роздуми на особисті теми.
Вважаємо, що дослідження видається перспективним, оскільки видається цікавим, наприклад, порівняти стратагеми у промовах суддів зі стратагемами у промовах прокурорів та адвокатів.
