Abstract:
У статті проаналізовано традиційні вірування про дощ у духовній культурі середньополіських говірок Житомирщини, узагальнено матеріали сучасних лінгвістичних досліджень про атмосферні опади у вигляді дощу, здійснено системний опис найменувань, пов’язаних із дощем, у середньополіських говірках на основі аналізу цілісного культурного тексту; проведено лексикографічний аналіз найменувань «грибний дощ», «свинячий» та «курячий» дощі на основі автентичних фрагментів текстів поліських вірувань про дощ, що репрезентують важливий пласт духовної культури сучасного Середнього Полісся України. Предметом наукової розвідки є номінативні та семантичні процеси в системі середньополіських найменувань, пов’язаних із дощем. У статті використано описовий метод, за допомогою якого репрезентовано діалектологічний матеріал, метод польового дослідження за спеціально розробленим питальником і порівняльний метод. Джерельним підґрунтям розвідки слугували власні польові записи, зроблені в 43 середньополіських говірках Житомирщини. Результати дослідження засвідчують збереження уявлень про грибний, свинячий і курячий дощі, прогнозування тривалості або короткочасності дощу за періодом доби, коли розпочинається дощ (уранці, до обіду, після обіду, увечері); фіксацію дитячих закличок до дощу. Тексти поліських закличок до дощу різняться дійовими особами: в одних текстах – це дощ, горщик, борщ, в інших текстах до попередніх дійових осіб додаються горобці, у третьому тексті закличок спостерігаємо накладання дохристиянських вірувань у магічну силу дощу на християнські мотиви віри в Бога. Часто поліщуки до окремих пояснень про дощ подають розгорнуті коментарі, що свідчить про надзвичайну зацікавленість у процесі спостережень за атмосферними опадами.
