Шляхи формування резилієнтності майбутніх фахівців соціальної сфери в умовах війни

Abstract

У статті узагальнено й викладено соціально-педагогічні виклики щодо формування резилієнтності (стійкості) майбутніх фахівців соціальної роботи в умовах війни. Розкрито поняття резильєнтності особистості; проаналізовано основні негативні фактори зниження рівня стресостійкості майбутніх фахівців соціальної сфери під час професійної підготовки в умовах війни; визначено напрями та шляхи діяльності закладу вищої освіти щодо формування резилієнтності майбутніх фахівців соціальної сфери в умовах війни. Наукове дослідження шляхів формування резилієнтності майбутніх фахівців соціальної сфери в умовах війни допоможе визначити ефективні стратегії і підходи для підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи в умовах кризи. Це включає розвиток їхніх особистісних якостей, психологічної стійкості та професійних навичок, необхідних для ефективного виконання своїх обов’язків. У роботі розглянуто комплексний підхід до розвитку резилієнтності, який включає спеціалізовані навчальні курси, практичні тренінги, психологічну підтримку, особистісний розвиток, систему менторства, соціальну активність, а також здоровий спосіб життя. Важливе місце відведено ролі волонтерства та партнерства з різними організаціями, що сприяє практичному набуттю необхідних навичок та підтримці емоційного здоров’я. Дослідження підкреслює значення інформаційної обізнаності та використання інноваційних технологій у підготовці майбутніх соціальних працівників. Висновки статті спрямовані на розробку рекомендацій для освітніх програм і практичних заходів, які сприятимуть формуванню висококваліфікованих та стійких до стресу фахівців соціальної сфери, здатних ефективно працювати в умовах війни.